Війна розділила життя Ніни Петрівни на «тоді» і «тепер». Повернувшись зі Сходу вона попросилась на роботу в Житомирський військовий госпіталь. Зранку до вечора хірург Ніна Петрівна Швидченко оперує, рятує, повертає до життя чиїхось дітей.
В стінах госпіталю щоденно, щохвилинно, щосекундно війна. А за воротами госпіталю на вулицях її рідного мирного Житомира вирує життя…
В уяві Ніни Петрівни так і пролягла ця лінія війни і миру. Вона пролягла через її місто, роботу, родину і душу. І кожен день, і кожної миті вона думає про свого сина, сержанта Віталія Швидченка.
Одного дня Ніна Петрівна отримує дзвоник від командира військової частини, де служив її син
Ніколи Ніна Швидченко не була так близько і, водночас, так безмежно далеко від свого сина. Вона знову вирушає на окуповану територію на пошуки і знаходить свого сина тяжкопораненим у лікарні Слов’яносербська. Але як врятувати йому життя і вивезти на свободу? Це завдання, які їй доведеться вирішувати.